Інноватори та консерватори: чому європейська платіжна інфраструктура поступається українській

Українці, що тимчасово виїхали за кордон з початку війни, зіткнулися з тим, що європейська платіжна інфраструктура суттєво програє українській за якістю і швидкістю. Розберемо більш детально, в чому причина європейського скептицизму щодо інновацій у банкінгу, і що Україні можна зробити, щоби посилити свій розвиток у цій сфері.

До початку повномасштабної війни більшість українців подорожували Європою як туристи. Після 24 лютого ситуація змінилася. Станом на початок жовтня в Європі тимчасово знайшли притулок 7,6 млн українців, звітує ООН. Люди, які втекли від війни, зіткнулися з європейськими реаліями вже не як туристи, а як громадяни, нехай і тимчасові.

Європейська платіжна інфраструктура неприємно здивувала багатьох і це очікувано. Складнощі з оплатою покупок карткою, неможливість P2P-переказів, відсутність опцій оплати держпослуг онлайн — це реалії платежів у більшості країн ЄС. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, розглянемо кілька гілок європейської платіжної інфраструктури детальніше. 

Особливості платежів в офлайні 

Якщо ви потрапите у великий європейський супермаркет, готель або ресторан, проблем не виникне — практично скрізь можна оплатити будь-які послуги карткою. Чого не скажеш про маленькі магазини або невеликі сервіси — чи то оренда авто, чи то хімчистка. Будь-який європейський малий бізнес, як у мегаполісі, так і в невеликому місті, не надасть вам можливості використовувати картку для оплати. А якщо надасть, то з певними умовами.

Європейський Центробанк у звіті підрахував, що 2020 року 73% покупок в офлайні все ще здійснювалися за допомогою готівки. Для порівняння, НБУ констатував, що в Україні того ж року безготівкові розрахунки становили 87% від усіх операцій із банківськими картами (під усіма операціями Нацбанк має на увазі як безготівкові, так і з отримання готівки з карток). 

В Україні ми звикли до можливості оплатити карткою будь-яку покупку або послугу, незалежно від вартості, а там, де немає такої можливості, завжди можна відправити потрібну суму на карту. З такою опцією в Європі теж не все добре. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Peer-to-peer транзакції 

Як загальноєвропейське, так і локальне законодавство більшої частини країн ЄС побудовані так, що банкам невигідно підтримувати прямі перекази від одного користувача до іншого через банківський застосунок. У P2P-платежів високий ризик непрямого порушення низки законів, а також вимог комплаєнсу та Anti-Money Laundering. Крім того, малий і середній бізнес теж зазнає збитків від прямих переказів, як і у випадку з офлайн-платежами. Максимум, що вдасться користувачеві, — надіслати гроші на картку того самого банку, як у нього.

На цьому полі останніми роками намагаються грати необанки — Revolut, N26, Chime та інші. Незважаючи на те, що їм вдається залучати мільйони користувачів, більша частина платоспроможного населення Європи все ще віддає перевагу більш консервативним банкам. Для таких банків пріоритет — чітке дотримання законодавства, а не збільшення кількості клієнтів та їхній комфорт. 

Альтернативні методи платежів

На відміну від нашої країни, де основний інструмент оплати онлайн — картка, у більшості європейських країн популярними є альтернативні платіжні методи: це переважно банк-трансфери, які здійснюються через спеціальні системи. У Польщі це Blik, у Німеччині — Sofort, у Нідерландах — iDEAL.

Ці платіжні системи не використовують кредитні картки користувачів, а проводять оплату безпосередньо з банківського рахунку. У такого підходу є безумовний плюс — дані карти залишаються збереженими, оскільки не використовуються в проведенні платежу. З іншого боку, якщо у вас немає рахунку в локальному банку, купити щось онлайн за допомогою цього методу буде проблематично.

А якщо захочете скористатися електронним гаманцем — теж не скрізь спрацює. Google Pay і Apple Pay істотно програють за проникненням у Європі тому ж PayPal. Онлайн-ритейлери не поспішають інтегрувати ці платіжні функції, незважаючи на те, що це не несе жодних додаткових витрат для бізнесу. 

Якщо заплатити за покупку в онлайн-магазині ще можна спробувати, то про оплату державних або комунальних послуг за допомогою цифрових інструментів можна забути. Усе — від рахунків за воду і світло до податків і штрафів — можна оплатити тільки безпосередньо в банку.

У деяких скандинавських країнах ще можна знайти більш інноваційні методи оплати держпослуг, але для всієї Європи це, скоріше, виняток із правил. Система на кшталт нашої «Дії» для європейців поки недоступна. У чому причина такого обмеженого підходу до використання інноваційних технологій у країнах із рівнем ВВП, який значно перевищує український? 

Регуляторні і технічні обмеження 

Перша перешкода на шляху інновацій — технічна неадаптивність. Європейські банки здебільшого — великі й неповороткі. Вони почали впроваджувати софт ще в 70-80-х роках, і користуються ним досі. Внесення будь-яких змін і нових функцій у їхні legacy-системи обійдеться в сотні мільйонів євро і займе роки. Очікувано, що європейські банки таким змінам чинять опір. Крім того, масштабні та застарілі legacy провокують високу вартість еквайрингу в офлайн-платежах. Бізнеси з низькою маржинальністю зазнають збитків і не можуть собі дозволити проводити карткові платежі.  

Друга причина — регуляторні обмеження. У Європі банківська система регулюється на кількох рівнях — від загальноєвропейського до локальних Центробанків країн. Усе це накладає дуже багато обмежень і вимог до гравців ринку. Таким чином, європейські банки сфокусовані не на розширенні клієнтської бази, а на тому, щоби максимально дотримуватися букви закону. А впровадження нових функцій і послуг, які, здавалося б, повинні були полегшити життя користувачеві, не в пріоритеті.

Наприклад, банки не реалізують функцію P2P-переказів через неузгодженість локальних законодавств різних країн. Ба більше, іноді в межах однієї країни банки погано скоординовані між собою.

В Україні банківське законодавство все ще більш гнучке, незважаючи на те, що ми як країна взяли на себе зобов'язання поступово імплементувати загальноєвропейські норми у сфері платежів. Українські банки більш клієнтоорієнтовані, і знаходять можливості організувати комфортну взаємодію з клієнтами, при цьому дотримуючись закону. 

Що ми можемо поліпшити? 

Головний світовий тренд у платежах — прагнення до cashless. Незважаючи на низку проблем у Європі в цілому, є країни (Данія, Швеція, Естонія) які просунулися в плані безготівкових платежів набагато далі, ніж інші країни Західної та Східної Європи. Наприклад, у скандинавських країнах держава зобов'язує продавців приймати оплату готівкою тільки через спеціальні апарати, які приймають готівку і реєструють її в системі. Це стимулює і бізнес, і покупців переходити на безготівковий розрахунок — так простіше і зручніше для обох сторін. 

Примус з боку держави — навряд чи найкращий для України шлях, але ми могли б перейняти цей вектор у бік cashless за допомогою інших інструментів. Наприклад, створити локальну систему банківських переказів, аналог польського Blik, яка б дозволяла в обхід Visa і MasterCard здійснювати перекази між банками за мінімальними тарифами. Це істотно знизило б собівартість платежів і стимулювало бізнес приймати більше безготівкових оплат, що зробило б Україну ще ближчою до cashless-економіки.