Форс-мажори і відповідальність: історія, яка навчає відрізняти проблему від виправдання
Не так давно до мене звернувся керівник ІТ-команди. Ми з ним давно знайомі, але цього разу він написав у месенджер не з привітанням, а з таким собі криком душі: — Мені здається, я найняв людину, яка працює наче в паралельному всесвіті.
Виявилось, що в нього в команді з’явився новачок. Офіційно — 160 робочих годин на місяць. По факту — десь 40. Результат? Нуль.
Причини звучали поважно: війна, відключення світла, перебої з інтернетом. Знайомо? Мені теж. Я чула ці аргументи десятки разів.
Він спитав мене: Дати шанс чи попрощатися?
І я розуміла, що він насправді питає не про конкретну людину, а про межу — де закінчується обставина і починається безвідповідальність.
Відповідальність у складних обставинах: ключовий фактор успіху
У моїй практиці були абсолютно різні історії.
- Один розробник під час блекаутів ставив собі генератор біля кухні та працював у шапці й куртці, бо в квартирі було +8°.
- А інший просто «зникав» на три дні, а потім писав: «Ну, у нас же світло вимикали».
- Дизайнерка з Маріуполя, яка втратила все, виходила на зв’язок з тимчасового притулку і просила задачі «щоб відволіктись».
- А хтось у Києві пропадав, бо «довго стояв у заторі» і «не встиг налаштувати робоче місце».
І справа тут не в силі волі чи героїзмі. Справа в простій речі: відповідальність. Тут вже мова не про відсутність проблем, а реакцію на них.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як правильно оцінювати працівника на випробувальному терміні
Якщо людина сама пише: «Сьогодні буде відключення світла з 12 до 16, зможу працювати після. Якщо щось термінове — дзвоніть» — це відповідальність.
Якщо вона просто зникає, а ви змушені дзвонити й шукати — це вже проблема.
І тут головне не тільки в етиці, а й у бізнес-наслідках. Бо коли один випадає без пояснень, зупиняється цілий процес. У стартапах це коштує грошей, у великих командах — репутації.
Чому комунікація — це перший KPI на випробувальному терміні
Багато керівників перевіряють на випробувальному терміні технічні скіли. Але я завжди кажу: перевіряйте здатність комунікувати.
Реальна історія. У моєї клієнтки, СЕО маркетингового агентства, стажувався копірайтер. Перший тиждень — все чудово. На другому — він просто перестав відповідати на повідомлення у Slack. Через три дні з’явився з поясненням: «У мене був поганий настрій».
Поганий настрій — це не форс-мажор. Це відсутність робочих звичок.
А інший випадок — тестувальниця, яка в день обстрілів Києва написала: «Я в укритті, інтернет нестабільний, але можу тестити офлайн і завантажу звіти, коли зможу».
Її залишили в команді навіть після скорочень, бо з такою людиною можна планувати майбутнє.
5 сигналів, що час попрощатися
За роки роботи я виробила для себе п’ять індикаторів, які майже завжди збігаються з фіналом «співпраця закінчилась».
-
1
Зникнення без попередження. Якщо це стається більше одного разу — це система, а не випадковість.
-
2
Комунікація тільки після «пінгу». Коли людину треба «витягувати» на діалог, вона не мислить командно.
-
3
Відсутність плану у кризі. «У мене зник інтернет» — і все. Немає «Можу перейти на мобільний» чи «Передам завдання колезі».
-
4
Повторення одних і тих самих збоїв. Якщо за три тижні людина тричі пропала без пояснень — чудес не буде.
-
5
Ви починаєте виправдовувати її замість вимагати результат. Як тільки керівник починає думати «Ну, у нього ж складний період» — він уже бере чужу відповідальність на себе.
Практичні поради: як перевірити проактивність і комунікацію в команді
Я раджу керівникам будувати процес так, щоб комунікація була частиною роботи, а не бонусом.
- На старті проговорити правила: «Якщо не можеш працювати — повідом одразу».
- Вимірювати швидкість відповіді та регулярність оновлень.
- Проводити короткі one-on-one вже після першого збою.
- Навмисно створювати «штучні кризи» на випробувальному терміні, щоб побачити реакцію.
Висновок
Форс-мажори неминучі. Але реакція на них — це вибір. І саме він відрізняє сильних членів команди від тих, хто тягне вниз.
Мій клієнт у тій історії таки попрощався з новачком. І знаєте, що він мені сказав потім? — Я нарешті перестав відчувати, що працюю за двох.
Іноді звільнення — це не жорстокість, а найкращий спосіб врятувати команду.