Економія замість виживання: як український бізнес перерозподіляє бюджети та обирає пріоритети для інвестицій
Український бізнес навчився працювати в умовах, які ще кілька років тому здавалися майже неможливими. Війна, обстріли, відключення електроенергії, дефіцит працівників, мобілізація, податки та зниження купівельної спроможності – усе це давно стало частиною щоденної економічної реальності.
Попри це, українці продовжують відкривати власну справу. За даними Опендатабот, від початку повномасштабного вторгнення кількість активних ФОПів зросла на 260 тисяч і перевищила 2,24 млн.
Але є й інший бік цієї статистики. У 2025 році діяльність припинили 280 тисяч підприємців. Це майже стільки ж, скільки зареєстрували нових бізнесів. Водночас за перші дев'ять місяців 2026 року ситуація дещо покращилася: закрилися 155,6 тисячі ФОПів, тоді як нових зареєстрували значно більше – 222,2 тисячі.
Все це означає одне: бізнес не просто виживає – він продовжує рухатися вперед, хоча й далеко не всі компанії мають однакові можливості для розвитку.
Тож на чому зараз економлять українські підприємці? Чи скорочують витрати на персонал, маркетинг і навчання? І головне – куди продовжують вкладати гроші, навіть коли майбутнє залишається невизначеним?
Економія є, але універсального рецепта немає
Перше, про що говорять як економісти, так і підприємці: український бізнес не можна назвати однорідним. Компанія, яка має виробництво на заході країни, і підприємство, яке працює поблизу лінії фронту, перебувають у зовсім різних умовах. Так само відрізняються витрати великого холдингу та невеликої регіональної компанії.
В голови Комітету економістів України Андрія Новака є просте пояснення: кожен бізнес має власну структуру витрат і доходів. Навіть компанії, які працюють на одному ринку та мають приблизно однаковий масштаб, можуть зовсім по-різному розподіляти бюджет.
Одні економлять на логістиці, інші шукають дешевших постачальників або переглядають закупівельні ціни. Хтось скорочує витрати на регіональні представництва, а хтось – оптимізує роботу центрального офісу.
За спостереженнями Європейської Бізнес Асоціації, компанії справді стали уважніше ставитися до витрат і розподілу бюджетів. Але говорити про однаковий режим економії для всіх не варто.
Частина підприємств змушена витрачати значні кошти не на розвиток, а на відновлення пошкоджених об'єктів, компенсацію втрат від простоїв і підтримання операційної діяльності після російських обстрілів.
Але, знову ж таки – все залежить від конкретної ситуації бізнесу: специфіки діяльності, розташування, масштабу пошкоджень та можливості організувати роботу дистанційно.
Тому, стверджують фахівці, сьогодні економія – це не обов'язково скорочення геть усього. Частіше йдеться про пошук можливостей працювати ефективніше за тих самих або навіть менших ресурсів.
На працівниках економити не так просто
Здавалося б, коли бізнесу складно, один із найочевидніших способів скоротити витрати – зменшити штат. Але українська ситуація має свою особливість: у країні гострий кадровий дефіцит.
За словами Андрія Новака, йдеться не лише про висококваліфікованих спеціалістів, а й про працівників без спеціальних навичок.
Тому бізнес дедалі частіше намагається втримати тих, хто вже працює в компанії.
Цю тенденцію підтверджують і в Американській торговельній палаті. Серед головних пріоритетів компаній у підготовці до зими називають підтримку працівників та забезпечення альтернативних джерел електроенергії.
Бізнес також дедалі більше уваги приділяє розвитку людського капіталу. Зокрема, працевлаштуванню ветеранів: за даними Палати, 60% її компаній уже наймають ветеранів, а 71% мають політику їхньої реінтеграції або працюють над її створенням.
Окремий напрям – ментальне здоров'я співробітників. Компанії обмінюються практиками підтримки команд, шукають ефективні рішення та намагаються створювати середовище, в якому люди можуть продовжувати працювати попри постійний стрес.
Тобто людський капітал сьогодні, стверджують економісти, – не просто стаття витрат, а ресурс, без якого бізнесу буде складно відновлюватися та зростати.
Куди бізнес продовжує вкладати гроші
Попри невизначеність, компанії не відмовляються від інвестування. Так, три чверті опитаних Європейською Бізнес Асоціацією членських компаній продовжують вкладати кошти в розвиток.
Водночас масштабні інвестиційні проєкти залишаються рідкістю: лише 3% компаній планують реалізовувати нові великі проєкти у 2027 році. Їхня середня вартість становить близько 5 млн доларів.
Серед напрямів, у які бізнес продовжує вкладати кошти, – аграрний сектор, промисловість, фармацевтика, енергетика, IT, телекомунікації, логістика, нерухомість і фінансові послуги. Але головне – безпека.
Розглянемо їх детальніше.
1. Енергетична автономність
Підписуйтеся на наші соцмережі
Війна показала, що залежність від одного джерела електроенергії може буквально зупинити роботу підприємства.
Тому генератори, альтернативні джерела живлення, сонячні панелі, системи накопичення енергії та резервні системи опалення стали для бізнесу не просто додатковими зручностями, а питанням виживання.
Андрій Новак наголошує: головна мета таких інвестицій сьогодні – не стільки швидка окупність, скільки автономність.
Якщо підприємство може перейти на альтернативне джерело живлення під час відключень, воно продовжує працювати, виконувати замовлення та отримувати дохід. Якщо ні – кожна година простою перетворюється на прямі економічні втрати.
Звісно, можливості підприємств відрізняються. Невелике виробництво може частково забезпечити потреби сонячними панелями, тоді як для металургійного чи хімічного заводу потрібні зовсім інші рішення.
2. Технології та автоматизація
Ще один напрям, на якому економити небезпечно, – технологічне оновлення.
На конкурентному ринку компанія, яка перестає модернізуватися, ризикує поступово втратити позиції. Тому бізнес продовжує інвестувати в обладнання, програмне забезпечення, цифрові рішення та автоматизацію процесів.
Водночас щодо штучного інтелекту ситуація поки неоднозначна.
Андрій Новак вважає, що український бізнес перебуває на етапі знайомства з можливостями ШІ. Компанії вивчають, які завдання можна передати технологіям, де вони допомагають оптимізувати процеси, а де без людини все одно не обійтися. Тому й оцінити, наскільки ШІ реально може скоротити витрати для українського бізнесу чи ні, на думку Новака, зараз неможливо.
Європейська Бізнес Асоціація дивиться з більшим оптимізмом: 83% її компаній-членів планують використовувати інструменти штучного інтелекту у 2027 році.
Йдеться не лише про створення текстів чи зображень. Бізнес розглядає ШІ для автоматизації рутинних операцій, внутрішніх завдань, обслуговування клієнтів, прогнозування, аналітики, фінансів, HR і навіть виробничих процесів.
Компанії також планують розробляти власних ШI-асистентів, навчати працівників користуватися такими інструментами та створювати внутрішні команди для впровадження технологій.
Тобто штучний інтелект поступово переходить із категорії модних експериментів у категорію робочих інструментів. Хоча оцінювати його реальний економічний ефект для всього українського бізнесу поки зарано.
3. Виробництво, аграрний сектор і фармацевтика
Компанії продовжують вкладати кошти в розширення та модернізацію виробництв, запуск нових ліній, оновлення обладнання та будівництво складських комплексів.
В аграрному секторі це закупівля техніки, розвиток виробничих потужностей і створення місць для зберігання врожаю.
У фармацевтиці – розробка та запуск нових продуктів.
Важливим напрямом залишається й промисловість, зокрема машинобудування.
Андрій Новак окремо звертає увагу на військово-промисловий комплекс і суміжні виробництва, а також медицину та фармацевтику. За його словами, ці сфери отримують додатковий попит через потреби оборони та подолання наслідків війни.
4. Логістика та IT
Для України логістика має не лише поточне, а й стратегічне значення. Зміна торговельних маршрутів, необхідність експортувати продукцію та інтеграція в європейський ринок створюють потребу в нових логістичних хабах і сучасній інфраструктурі.
Новак вважає, що Україна має розвиватися як великий логістичний центр Європи, а то й Євразії.
IT також залишається одним із ключових напрямів. Економіст наголошує, що український IT-сектор має сильну освітню базу та значний експортний потенціал. Його перевага в тому, що для багатьох видів діяльності не потрібна фізична присутність спеціаліста в Україні.
Безпека – не та стаття, на якій варто економити
Є витрати, які можна оптимізувати, а є ті, скорочення яких може обернутися значно більшими втратами.
За словами Андрія Новака, найнебезпечніше зараз економити на безпеці. Це стосується як захисту виробничих і офісних об'єктів, так і фізичної безпеки працівників: мати укриття та належні умови перебування людей на робочих місцях.
Європейська Бізнес Асоціація також наголошує, що наслідки обстрілів суттєво впливають на фінансові рішення компаній. Для частини бізнесів витрати на відновлення пошкоджених об'єктів і компенсацію простоїв уже стали одним із головних фінансових викликів.
Великий бізнес пішов ще далі: компанії створюють свої пожежні частини і навіть мають власне ППО. Окрема стаття – донати на розробку військової техніки.
Тож безпека – це не просто додатковий бюджет. Це умова, за якої компанія взагалі може продовжувати працювати.
Бізнес змінює пріоритети
Війна по-різному вплинула на сектори економіки. Ті, хто працює переважно на внутрішнього споживача, відчувають скорочення ринку через міграцію населення та зниження купівельної спроможності.
Андрій Новак звертає увагу, що, за різними оцінками, з України виїхали 7-8 млн людей. Це означає менше потенційних покупців і суттєво вужчий внутрішній ринок.
Натомість компаніям, які працюють на експорт або мають міжнародні торговельні та виробничі операції, у багатьох випадках легше підтримувати діяльність.
Це частково пояснює і статистику відкриття нових ФОПів. У 2026 році найбільше підприємців реєстрували бізнес у Києві – 27,3 тисячі, Дніпропетровській області – 22,3 тисячі, Львівській – 17,2 тисячі, Одеській – 16,7 тисячі та Київській – 16,5 тисячі.
Найпопулярнішим напрямом залишається роздрібна торгівля. До п'ятірки також увійшли IT, оптова торгівля, освіта, а також кафе та ресторани. Водночас саме ці сфери часто фігурують і серед напрямів із найбільшою кількістю закриттів.
Цікаво, що порівняно з довоєнним періодом побільшало нових бізнесів у поштовій та кур'єрській діяльності, освіті й фінансовій сфері.
Тобто навіть на складному ринку з'являються нові можливості. Просто вони не завжди там, де були раніше.
Інвестиції в людей: від навчання до повернення ветеранів
Окрема історія – великі компанії, які намагаються зберігати команди навіть у складних фінансових умовах.
Наприклад, фінансовий директор «МакДональдз» в Україні Олександр Богородов розповідає, що компанія продовжує інвестувати в освіту працівників, а також підтримує понад 400 співробітників, які перебувають на військовій службі, продовжуючи виплачувати їм заробітну плату.
Компанія також розробляє адаптаційні програми для людей, які повертаються з війни.
Це не лише питання соціальної відповідальності. Бізнес розуміє, що після завершення війни йому потрібні будуть досвідчені працівники, які знають компанію та її процеси.
Подібні ініціативи розвивають і членські компанії Американської торговельної палати. Вони підтримують громади, освітні програми, ветеранські ініціативи та проєкти ментального здоров'я. Наприклад, забезпечують живленням місцеві лікарні.
За даними Палати, 48% компаній планують інвестувати в соціальні ініціативи у 2027 році. У середньому такі інвестиції становитимуть близько 4% від доходу.
То український бізнес зараз у режимі виживання?
Не зовсім. Точніше, не весь і не однаково.
Є компанії, які змушені згортати діяльність, переїжджати, відновлювати пошкоджені виробництва або працювати на межі рентабельності.
Так, за даними Опендатабот, тільки цього року 7 892 компанії змінили регіон реєстрації. Загалом відбулося 8 259 переїздів. Водночас це на 11% менше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Найчастіше переїжджають компанії зі сфер торгівлі, будівництва, нерухомості, сільського господарства та IT.
А от найактивніше переїжджає бізнес до:
· Києва та області. Це найактивніший напрямок переїзду. Компанії переїжджають як до столиці, так і з Києва до області.
· Дніпропетровської та Харківської областей. Бізнес активно переміщується між Києвом, Дніпром і Харковом.
· Центральної та Західної України. Сюди переїжджають окремі великі компанії з високими оборотами.
А є й ті, хто відкриває нові напрями, виходить на міжнародні ринки й розширює виробництво.
Але спільна риса більшості, погоджуються фахівці, – прагматичніше ставлення до грошей.
Бізнес менше готовий витрачати просто тому що так робили раніше. Натомість він шукає можливості скоротити логістичні витрати, оптимізувати закупівлі, автоматизувати рутину, зберегти досвідчених працівників і забезпечити енергетичну незалежність.
І водночас не поспішає відмовлятися від технологій, навчання, модернізації та розвитку продуктів.
Бо в умовах війни виграє не обов'язково той, хто має найбільший бюджет. Часто виграє той, хто вміє найрозумніше ним розпоряджатися.