Drive to Survive як PR-майстер-клас: продати історію, а не продукт

7 хвилин читання

Сьогодні Formula 1 — це значно більше, ніж двадцять машин, які кілька разів на місяць їздять по колу. Люди, які ніколи не розбиралися в DRS, шинних стратегіях чи регламентах FIA, знають Макса Ферстаппена, Шарля Леклера, Тото Вольффа, впізнають Ferrari й McLaren, дивляться фрагменти командних радіо в TikTok і обговорюють драму між гонщиками так само, як сюжет серіалу.

Ще десять років тому Formula 1 мала зовсім іншу проблему. Продукт був феноменальним: десятиліття історії, найскладніша інженерія у світовому спорті, величезні бюджети, глобальні бренди. Але цього виявилося недостатньо. Телевізійна аудиторія скорочувалася, середній фанат ставав старшим, а для людини, яка не виросла на автоспорті, F1 мала досить високий поріг входу. Щоб почати отримувати задоволення від перегонів, потрібно було спочатку зрозуміти, хто ці люди, чому вони змагаються, як працюють команди і чому рішення про заміну шин взагалі може змінити весь результат гонки.

Після того як Liberty Media придбала Formula 1 у 2017 році, вона фактично змінила не сам спорт, а спосіб, у який цей спорт продавався аудиторії. І ось тут починається найцікавіша частина цього кейсу для PR.

Formula 1 перестала продавати перегони

Читайте також: Ще п'ять років тому репутація CEO вважалася темою для HR-департаменту й хіба що PR-відділу. Сьогодні це фінансовий актив, який аналітики намагаються порахувати в грошах, а ради директорів включити в систему управління ризиками. Репутація CEO більше не «м'який» показник: вона напряму пов'язана з вартістю бренду, вартістю капіталу, швидкістю найму та тим, чи переживе компанія кризу без обвалу довіри.

До цього комунікаційна модель F1 багато в чому була побудована навколо самого продукту: є Grand Prix, є трансляція, є результат. Якщо тобі вже подобаються перегони — чудово. Якщо ні, причин увійти в цей світ було небагато.

Liberty почала будувати зовсім іншу систему. Formula 1 стала активнішою в YouTube і соцмережах, відкрила значно більше доступу до паддоку, почала показувати гонщиків і керівників команд поза офіційними пресконференціями, дала командам більше свободи у створенні власного контенту. А у 2019 році вийшов перший сезон Netflix-серіалу Formula 1: Drive to Survive.

Саме серіал часто називають причиною нового буму Formula 1. Але я б не зводила весь кейс до Netflix. Drive to Survive став настільки ефективним тому, що був частиною значно більшої зміни: F1 почала продавати не тільки спорт, а історії навколо спорту.

І це принципова різниця.

Людині не потрібно було спочатку полюбити Formula 1, щоб почати дивитися Drive to Survive. Спочатку вона знайомилася з гонщиком, який ризикує втратити контракт. З керівником команди, який бореться за бюджет. З новачком, якому потрібно довести, що він заслуговує залишитися в чемпіонаті. З двома командами, які ненавидять одна одну. А вже після цього ставало цікаво, що відбудеться з ними на трасі.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тобто складний спортивний продукт отримав дуже просту точку входу — людину.

Спочатку ти продаєш персонажа. Потім — продукт

Це, мабуть, один із найсильніших PR-уроків цього кейсу. Бренди часто починають комунікацію з того, що хочуть продати: ось наш продукт, технологія, партнерство, нова функція, інновація. А потім дивуються, чому аудиторії байдуже. Formula 1 зробила навпаки.

Drive to Survive майже не вимагав від нового глядача розуміння технічної сторони спорту. Він давав йому персонажа, конфлікт і ставку: чи збереже Даніель Ріккардо місце в команді, витримає гонщик тиск конкуренції з напарником, а суперництво Хорнера й Вольффа перетворювалось на повноцінну сюжетну лінію сезону.

А коли людина вже емоційно інвестувала в героя, вона сама починала розбиратися в продукті. Їй уже хотілося зрозуміти, що таке undercut. Чому всі сперечаються через шини. Чому одна десята секунди в кваліфікації має значення. Чому Red Bull швидша на одній трасі, а Ferrari — на іншій. PR не спрощував продукт. Він створив причину захотіти його зрозуміти.

Один серіал створив сотні інших історій

Ефект Drive to Survive не закінчувався в момент, коли людина додивлялася останню серію. Кожен сезон ставав джерелом десятків нових інформаційних приводів — і не лише з боку самого Netflix. Гонщики публічно сперечались із тим, як їх показали в монтажі, спортивні медіа перевіряли, що серіал перебільшив, а подкасти й креатори розбирали кожен епізод на власний контент. Конфлікти з екрана переселялись у Reddit і X, а командні радіо ставали мемами в TikTok ще до того, як завершувався сезон.

І ось тут F1 зробила те, чого дуже часто не вистачає бренд-комунікаціям: дала іншим людям достатньо матеріалу, щоб вони могли продовжити історію без участі самого бренду.

Увага перестала залежати виключно від офіційного акаунта Formula 1. У системі з'явилися медіа, гонщики, команди, інфлюенсери, фанати, подкасти, мем-акаунти, спортивні аналітики. У кожного був власний кут і власна аудиторія. Одна історія починала виробляти наступну. Саме тому я б називала Drive to Survive не просто контент-проєктом, а PR multiplier.

Formula 1 створила десятки персональних брендів усередині одного бренду

Колись головними героями Formula 1 були насамперед гонщики. Нова комунікаційна система зробила публічними людьми майже всіх, хто міг генерувати історію.

Тото Вольфф. Крістіан Хорнер. Гюнтер Штайнер. Керівники команд, інженери, стратеги, молоді гонщики, резервні пілоти. Особливо показовий приклад Штайнера. Керівник Haas — команди, яка роками була далеко не найсильнішою на трасі, — завдяки Drive to Survive став одним із найбільш упізнаваних персонажів чемпіонату. Його цитати ставали мемами, він отримав власну фан-базу, книжкові контракти й медійну впізнаваність, яка значно перевищувала спортивні результати Haas.

Для Formula 1 це означало одну дуже важливу річ: більше героїв — більше історій.

Якщо твоя комунікація тримається на одному CEO, одному амбасадорі або одному продукті, у тебе дуже обмежена кількість сюжетів. Якщо всередині екосистеми є десять упізнаваних людей із різними характерами, конфліктами й зонами експертизи, контент практично перестає закінчуватися.

Успіх Drive to Survive — не в Netflix

Звичайно, цифри теж показують масштаб трансформації. Аудиторія Formula 1 у соцмережах зросла в рази, глобальна фан-база перевищила 800 мільйонів людей, аудиторія стала молодшою й значно більш гендерно збалансованою. Зросли попит на квитки, вартість медіаправ, інтерес спонсорів і комерційна цінність самих команд.

Але цікавіше навіть не це. Formula 1 не винайшла новий спорт. Боліди продовжили їздити тими самими трасами. Команди продовжили боротися за чемпіонат. Інженери продовжили сперечатися за десяті секунди. Змінився шар історій навколо продукту.

І саме він відкрив Formula 1 для мільйонів людей, яким сам продукт раніше здавався занадто складним, технічним або просто нецікавим. Тому головний урок Drive to Survive для мене взагалі не про Netflix і навіть не про Formula 1. Він про те, що сильний продукт не гарантує увагу. Іноді проблема не в тому, що людям нецікаво те, що ви робите. Вони просто ще не знайшли причини цим зацікавитися.

Сильний PR створює цю причину. Він знаходить персонажів, конфлікти, ставки й точки входу. А потім будує систему, у якій одна історія породжує наступну — вже без необхідності щоразу купувати увагу заново.

Formula 1 продала мільйонам нових фанатів не перегони. Вона продала їм причину захотіти дивитися перегони. І, на мою думку, саме в цьому різниця між просто хорошим контентом і справді сильною PR-стратегією.