Будувати бізнес — це мистецтво. 5 інсайтів зі стріт-фотографії, які допомагають керувати компанією
Ярослав Баклан
Co-Founder & Managing Partner у холдинговій ІТ-компанії Boosta
У бізнесі я відповідаю за операційну роботу, процеси та розвиток інфраструктури. А щойно виходжу з офісу, беру камеру й іду знімати стріт-фото.
На перший погляд, ці два заняття мало пов’язані між собою. В одному випадку ти керуєш людьми, ресурсами й системами, в іншому — просто ходиш містом і чекаєш на момент, який триватиме кілька секунд.
Але саме фотографія з часом навчила мене по-іншому дивитися на бізнес. Будь-яка компанія — це теж композиція. У ній є те, на чому має бути фокус, те, що варто залишити за межами кадру, правильний момент для дії та люди, які разом створюють картину.
Мене звати Ярослав Баклан, я Co-Founder & Managing Partner в ІТ-холдингу Boosta. У цій статті хочу розповісти про п’ять принципів зі стрит-фотографії, які найбільше вплинули на мій підхід до управління бізнесом.
Інсайт 1. Кадрування: мистецтво казати «ні» та відсікати зайве
У фотографії неможливо захопити в об’єктив усе. Щоб створити сильний кадр, потрібно щось залишити за його межами.
У бізнесі це працює так само. Найскладніше — не відмовитися від того, що очевидно не працює. Значно важче відмовитися від того, що працює, але вже не відповідає наступному етапу розвитку компанії.
Найскладніше кадрування я проходив у моменти, коли потрібно було закривати проєкт або забирати з нього ресурси, хоча до цього ми вже багато в нього інвестували. Тут легко потрапити в пастку власної залученості. Коли ти ведеш бюджет, плануєш наступні витрати й бачиш, скільки вже зроблено, здається, що прорив буквально за кілька кроків. Але іноді це «ще трохи» може тривати роками.
Тому я для себе вивів кілька правил:
- Залучати незалежний погляд. Коли ти знаходишся всередині проєкту, складно побачити його таким, яким він є. Зовнішня людина може набагато холодніше подивитися на цифри й поставити неприємне, але необхідне питання: чи є в цього бізнесу взагалі шанс окупитися.
- Заздалегідь визначати межі. Якщо ми розуміємо, який результат має показати проєкт за певний період, це допомагає не перетворювати кожне наступне рішення на емоційну дискусію.
- Бути готовим відсікти хороше заради кращого. Іноді сильного фахівця потрібно перевести з успішного проєкту на новий напрям, де потенціал для бізнесу значно більший. На старому місці цифри можуть почати просідати, на новому ще довго не буде зрозумілого результату. Команда може опиратися.
Але якщо залишати все тільки тому, що воно вже працює, компанія поступово стає заручником власного минулого успіху.
У фотографії кадр не стає кращим від того, що в ньому більше хороших деталей. Іноді навпаки: щоб побачити головне, потрібно прибрати навіть те, що саме по собі добре.
Інсайт 2. Фокус: сильна людина не завжди залишається сильною в міру росту компанії
У стрит-фотографії мені цікаві люди. Не постановочні персонажі, а ті, хто випадково опинився перед об’єктивом у правильний момент.
У бізнесі мій фокус теж передусім на людях. Але з часом я зрозумів одну річ: сильна людина — це не константа. Її сила залежить від масштабу середовища, у якому вона працює.
Ми майже постійно ростемо. Лише з початку цього року команда Boosta збільшилася майже на 48%, і зараз у нас майже 900 фахівців.
Підписуйтеся на наші соцмережі
За такого темпу розвитку виникає ще одна проблема: компанія може рухатися вперед швидше, ніж окрема людина встигає розвиватися разом із нею.
Для мене це один із найскладніших моментів в управлінні. Тому що людина може бути хорошим спеціалістом, надійним колегою й чудово виконувати свою роботу, але її поточна роль уже перестає відповідати масштабу бізнесу.
У такій ситуації я спочатку шукаю інше місце для людини всередині системи. Можливо, їй потрібен інший проєкт, інша роль або інший рівень відповідальності. Якщо такого місця немає, іноді доводиться прощатися.
Для мене це не про постійний пошук «кращих людей». Це про відповідність.
У хорошому кадрі важливий не просто персонаж. Важливо, чи відповідає він масштабу сцени і чи не губиться композиція навколо нього.
Так само і в компанії: завдання керівника — не просто знаходити сильних людей, а розуміти, де саме їхня сила дасть найбільший результат.
Інсайт 3. Експозиція: таймінг і контрольований хаос
У стріт-фотографії можна годинами ходити містом і не зробити жодного хорошого кадру. А потім за кілька секунд відбувається все: людина заходить у смугу світла, хтось проходить на задньому плані, складається композиція — і момент зникає.
Тому фотографія вчить мене не тільки бачити можливість. Вона вчить розуміти, коли саме потрібно натиснути на кнопку.
У бізнесі це працює на кількох рівнях.
- Можливості. Якщо просто сидіти в офісі й чекати, поки хороша можливість сама прийде, можна її не побачити. Я багато знайомлюся, ходжу на зустрічі, спілкуюся з підприємцями. Часто на момент знайомства нам навіть не потрібно нічого одне від одного. Але я не знаю, де буде ця людина через рік. Можливо, тоді в неї з’явиться бізнес, якому знадобиться саме наша експертиза.На початку повномасштабної війни ми створили інвестиційний фонд. Ми побачили, що вміємо працювати із західними ринками дистанційно, і зрозуміли: є бізнеси, яким потрібні саме такі компетенції. Але для цього спочатку потрібно було вийти за межі власного кола й почати шукати ці можливості.
- Кадрові рішення. Тут особливо добре видно ціну неправильного таймінгу. Були випадки, коли я давав досвідченому топменеджеру додатковий час, хоча вже бачив перші сигнали проблеми. У якийсь момент із його команди починали йти люди, система переставала працювати, а кредит довіри вже не покривав ризики. Тоді доводиться приймати рішення швидко.Я не думаю, що керівник має звільняти людей при першій помилці, але є момент, коли відкладене рішення стає дорожчим рішенням.
- Контрольований хаос. Я давно перестав намагатися контролювати все.Коли компанія росте, зовнішніх змін стає занадто багато: ринок, конкуренти, технології, AI, люди, нові можливості. Якщо намагатися відстежувати кожну змінну, дуже швидко можна побудувати бюрократію замість системи. Тому я прихильник того, що називаю контрольованим хаосом.Завдання керівника — не прибрати хаос із системи. Це неможливо. Завдання — визначити межі хаосу, який компанія може собі дозволити. А далі система має працювати без постійного втручання керівника. Але це можливо тільки тоді, коли правильно зібрана команда.
Інсайт 4. Композиція, або чому геніальні солісти програють оркестру
У фотографії композиція — це не набір найкрасивіших об’єктів. Якщо кожен елемент намагається бути головним, кадр розсипається.
У бізнесі я теж не вірю в універсально сильних людей. Я вірю в сильні комбінації.
Раніше, коли нас було мало, кожен мав бути трохи універсальним: якщо людина добре щось уміла, їй доводилося підтягувати всі інші навички, щоб просто закрити потреби компанії.
Зі зростанням бізнесу я зрозумів протилежне: якщо людина щось робить дуже добре, іноді краще дати їй можливість розвивати саме цю сильну сторону, а решту компетенцій закрити іншими людьми.
У цьому мені допомагає, зокрема, методологія Адізеса (PAEI), яка показує різні управлінські ролі та типи компетенцій.
Якщо зібрати команду лише з підприємців, вони можуть генерувати десятки нових ідей, але ніхто не доведе їх до системи. Якщо зібрати тільки продюсерів — можна ідеально керувати тим, що вже існує, але не створювати нового. Якщо у вас два геніальні програмісти, які чудово пишуть код, це ще не означає, що у вас з’явиться маркетинг.
У нас були випадки, коли ми наймали дуже сильних фахівців, але вони не вписувалися в команду. Ми навіть пробували створювати для них окремі структури й давати більше свободи. Але буває момент, коли сила окремої людини починає руйнувати систему навколо неї. Тому я все більше дивлюся на команду як на композицію.
Не кожен елемент має бути головним. Не кожна людина має бути сильною в усьому. Важливо, щоб сильні сторони людей доповнювали одна одну, а не конкурували за увагу.
Інсайт 5. Атмосфера: середовище не створює талант, але визначає, як далеко він може розкритися
У фотографії одне й те саме місце може виглядати абсолютно по-різному залежно від світла. Світло не змінює саму сцену, але змінює те, що ми в ній бачимо.
У компанії таким «світлом» є середовище.
Я не вірю, що красивий офіс або картина на стіні автоматично зроблять людей креативнішими. Але середовище задає планку стандарту того, що люди вважають нормальним, можливим і цікавим.
Тому для мене важливо створювати в компанії не тільки комфортні умови для роботи, а й спільний контекст поза робочими задачами.
Ми у Boosta запускали і екологічні ініціативи, щоб менше використовувати папір, і їздили в притулки, і обговорювали книжки. Це не було прямою бізнес-інвестицією з прогнозованим ROI. Але такі речі дають людям можливість побачити одне одного не тільки через посади та робочі чати.
Іноді саме з цього починається хороша взаємодія в роботі.
Коли навколо є речі, які змушують зупинитися, подивитися й помітити деталь, ти сам починаєш більше звертати увагу на деталі. А бізнес, особливо великий, часто саме з них і складається.
Тому я думаю про культуру компанії не як про набір корпоративних активностей. Культура — це середовище, у якому люди щодня приймають рішення.
У підсумку: чому я не хочу монетизувати своє хобі
Останніми роками популярна ідея, що будь-яке хобі потрібно перетворити на додатковий дохід. Я з цим не погоджуюся.
Фотографія для мене цінна саме тому, що я не маю від неї жодного бізнес-плану. Я виходжу на вулицю, дивлюся, чекаю, іноді кілька годин нічого не знімаю. Не думаю про KPI, окупність чи ефективність.
У бізнесі я постійно аналізую систему: що потрібно змінити, що відсікти, де сфокусуватися, кого додати, коли натиснути, а коли почекати. У фотографії — просто дивлюся. І, можливо, саме тому вона так добре допомагає мені керувати компанією.
Бо хороше управління, як і хороша фотографія, починається не з бажання контролювати все навколо. Воно починається зі здатності побачити головне.